Наскільки радянська влада не довіряла жителям Галичини

Джерело зображення Укрінформ

Якщо Вам раптом цікаво, наскільки совєтська влада не довіряла жителям Галичини - обов'язково читайте далі.

Лаврентій Берія (сумнозвісний голова НКВС, один з кураторів терору, що проводився в СРСР) у червні 1953 р. ініціював спеціальну постанову московського ЦК щодо Західної України.

Звичайні військові процедури, які використовували чекісти не працювали, а населення навіть через 8 років після "перемоги" не хотіло ставати радянськими людьми.

Тоді комуністи вдалися до інших методів та почали виправляти ситуацію. Нижче наведено унікальні дані зі стенограми Львівського обкому Компартії 50-х років ХХ століття:

• із 848 відповідальних працівників партійного апарату місцевих було тільки 50; 
• із 117 секретарів міськкомів і райкомів області - 6; 
• із 134 керівників підприємств у промисловості - 10; 
• із 37 ректорів, директорів і їхніх заступників - 1; 
• із 275 завкафедрами вишів - 42; 
• із 535 директорів шкіл - 132; 
• із 1732 викладачів вишів українською мовою викладали - 469 (у Львівському університеті ім. Франка - з 296 - лише 49);
• із 2100 працівників культури і мистецтва - 380; 
• із 689 агітаторів на підприємствах області - 94; 
• із 83 тис. комсомольців уродженців Галичини було 47 тис.

Як бачимо, ситуація для окупаційної влади була настільки важкою, що в окремих випадках до 90% важливих посад в Галичині займали представники інших національностей, оскільки надіятися на місцеву лояльність комуністам не доводилося.

Статистичні дані взято зі сторінки історика та журналіста Вахтанга Кіпіані у мережі Facebook.

Читайте за темою: Українсько-російські війни: руйнуємо міф про "братні народи"