Найбридкіша і найбажаніша робота у дворі англійських королів

Джерело зображення мережа Інтернет

У Середньовіччі найнадійнішим способом розжитися владою і грошима було спілкування з королями. Вони спускали на придворних милості, як сонце спускає промені на землю. І чим ближче ти знаходишся до короля, тим більше тобі дістанеться.

А що може бути ближче, ніж спілкування з королем під час того, коли він ходить у туалет? Тому посада камергера стільця (Groom of the King's Close Stool) користувалася великою популярністю.

У чому ж полягали обов'язки камергера стільця? Він повинен був стежити за травленням короля і, найголовніше, за гармонійним випорожненням королівського кишківника. Камергер стільця забезпечував королю теплу воду і чисті рушники.

На жаль, чи витирав камергер стільця королівську дупу, достеменно невідомо. Але те, що він був присутній при процесі від початку і до кінця, - факт.

І, звичайно, камергер стільця стежив за тим, щоб королівський "унітаз" (він виглядав як оббитий оксамитом стілець з діркою посередині) завжди був в порядку і готовий до задоволення природних потреб монаршої персони.

У тому чи іншому вигляді посада з'явилася в Англії ще в Середньовіччі, але перші письмові згадки належать до епохи перших Тюдорів, тобто до кінця XV століття.

Коли на престол вступив легендарний Генріх VIII, до нього разом з престолом перейшов і камергер стільця його батька - придворний Х'ю Дені з Остерло, якому, між іншим, було під 70 років.

Після смерті Х'ю Дені з Остерло посаду по черзі займали молоді дворяни, друзі короля. А охочих було хоч відбавляй, причому всі на підбір родовиті дворяни. Адже, попри те що робота була в буквальному сенсі брудна, вона давала нечуваний доступ до короля, а значить, до монаршої милості.

У процесі можна було зблизитися з монаршою особою, попросити щось в подарунок, замовити слово за бідного родича і налаштувати короля проти того, хто давно дратував. А щоб у короля не було в момент прохання запору, що погіршує настрій, камергер стільця знаходився в постійному контакті з лікарем і кухарем, прискіпливо складаючи меню короля.

У королев, до речі, теж був камергер стільця, в ролі якого виступала Перша леді опочивальні.

Посада проіснувала в незмінному вигляді декілька століть. У XVIII столітті імена тих, хто отримав честь називати себе камергером стільця, навіть публікували в урядовій "Лондонській газеті" (The London Gazette).

Мабуть, найбільшим знавцем посади серед своїх придворних був Георг III: у нього камергерами стільця перебували аж дев'ять різних людей. І один навіть став згодом прем'єр-міністром - Джон Стюарт, 3-й граф Б'ють.

Останнім камергером стільця став Джеймс Гамільтон, 2-й герцог Аберкорну, який обіймав посаду з 1886 року. У 1901 році прийшов до влади Едуард VII потоптав багатовікову традицію і заявив, що якось впорається сам.

Читайте за темою: Карантин по-середньовічному: цікаві факти про чуму