Як працювала безконтактна доставка їжі під час чумного карантину 1666 року

Джерело зображення мережа Інтернет

Ніхто не хотів би опинитися в Англії 1666 року. Тому що саме тоді там лютувала бубонна чума.

Зараза ходила по країні, збираючи свій страшний урожай, і нарешті, дісталася до села Іем в графстві Дербішир на півночі Англії.

Першою жертвою чуми став учень кравця Джордж Вікарс, який отримав посилку з тканиною, в якій зробили гніздо щурячі блохи - переносники інфекції. Потім хвороба спалахнула в сусідніх будинках.

Ніякі карантини в охоплених чумою поселення не практикувалися. Городяни хапали пожитки та чимдуж тікали з міста світ за очі, розносячи чумних бліх в складках курток і пальто. Але місцеві активісти переконали жителів Іема піти на виняткові заходи: не залишати межі поселення, поки епідемія не стихне. Село закрилося на карантин.

Питання з провізією вирішили так. Зерно і м'ясо в ізольоване село доставляли з Чатсуорту. На південь від села розмістили кілька гігантських валунів - прикордонних знаків, заходити за які суворо заборонялося. На цих валунах посильні залишали їжу. Брати гроші з рук заражених було не можна, тому мешканці залишали в поглибленнях на каменях монети, попередньо вимочені в оцті.

Кілька місяців продукти справно доставлялися до межових валунів, а Іем залишався закритим від зовнішнього світу. За цей час хвороба викосила більшу частину населення села: з 350 осіб карантин пережили тільки 80. Так, ціною свого життя, жителі Іема зупинили поширення чуми на сусідні поселення.

А межові камені по цей час стоять на околиці села, перетворившись на місцеву визначну пам'ятку, до якої водять фотографуватися туристів.

Читайте за темою: Карантин по-середньовічному: цікаві факти про чуму

Ключові слова: Іем, чума, 1666 рік, карантин, доставка їжі, історія, цікаве, Козакоріум, Велика Британія, гроші